Yuval Noah Harari. Sapiens: A Brief History of Humankind.
Мені завжди подобається, коли заберешся трохи вгору - чи на реальну гору, чи на літаку, чи дивлячись на супутникові фото, - таке собі відчуття ландшафту, відчуття бачення взаємозв’язків і охоплення загальної картини. Так само, коли досліджуєш певну тему, іноді, через деякий час та зусилля, з’являється бачення загальної та цілісної картини. Книга Ювала Харарі “Людина Розумна” дає можливість подивитися на історію людства, виду Homo Sapiens поглядом ніби здалеку, згори, охоплюючи часи від неандертальців до наших днів. За останні десь 5-7 років це, напевно, другий чи третій текст з історії, що мені надзвичайно сподобався.
Книга, на мій погляд, має декілька особливостей. По-перше, тут нема нудних дат та описів у вигляді “поданих та точних фактів”. Розповідь про давні часи ведеться з тим самим ступенем неточності, з яким є неточними та неповними наші знання про ті періоди. Автор дуже відвертий та чесний у своєму незнанні - і це приємно. По-друге, написано надзвичайно легкою мовою, місцями з відтінками сміху та сарказму. Дуже добре сприймається прочитане. По-третє, мені здається, книжка дає та прививає читачеві певний світогляд - сприйняття людства як цілого, без націоналістичних особливостей, сприйняття історичного розвитку та його етапів - когнітивної революції, сільськогосподарської революції, об’єднання людства та наукової революції - як глобального процесу. Можна з усмішкою дізнатися чому логічно казати, що “пшениця одомашнила людей” або що імперії - це історично не дуже погано, а навпаки. Також, імхо, є щось епохальне у думці, що наукову революцію та сучасний прогрес спричинило те, що декілька сотень років тому люди нарешті визнали самі перед собою: “Ми не знаємо природи. Давайте дізнаватись”. Нібито очевидно та просто? Але для цього усвідомлення свого невігластва знадобилися тисячоліття. Й усвідомлення свого незнання виявилось однією з найбільш цінних ментальних звичок.
На мій погляд, цю книгу треба вводити в обов’язкову до прочитання програму в старших класах школи. Саме через світогляд. Також її було б корисно почитати абсолютно всім політикам та іншим людям, що приймають впливові та масштабні рішення. Я б сказав навіть, що, якщо б вибирав людей, з якими робити спільні справи чи ділити частину життя, то ця книга була б однією з таких, що можуть відсіяти або зблизити мене з іншими. В общєм, всім бігом читати. Буде легко і кльово. Гарантую. :)
Мені завжди подобається, коли заберешся трохи вгору - чи на реальну гору, чи на літаку, чи дивлячись на супутникові фото, - таке собі відчуття ландшафту, відчуття бачення взаємозв’язків і охоплення загальної картини. Так само, коли досліджуєш певну тему, іноді, через деякий час та зусилля, з’являється бачення загальної та цілісної картини. Книга Ювала Харарі “Людина Розумна” дає можливість подивитися на історію людства, виду Homo Sapiens поглядом ніби здалеку, згори, охоплюючи часи від неандертальців до наших днів. За останні десь 5-7 років це, напевно, другий чи третій текст з історії, що мені надзвичайно сподобався.
Книга, на мій погляд, має декілька особливостей. По-перше, тут нема нудних дат та описів у вигляді “поданих та точних фактів”. Розповідь про давні часи ведеться з тим самим ступенем неточності, з яким є неточними та неповними наші знання про ті періоди. Автор дуже відвертий та чесний у своєму незнанні - і це приємно. По-друге, написано надзвичайно легкою мовою, місцями з відтінками сміху та сарказму. Дуже добре сприймається прочитане. По-третє, мені здається, книжка дає та прививає читачеві певний світогляд - сприйняття людства як цілого, без націоналістичних особливостей, сприйняття історичного розвитку та його етапів - когнітивної революції, сільськогосподарської революції, об’єднання людства та наукової революції - як глобального процесу. Можна з усмішкою дізнатися чому логічно казати, що “пшениця одомашнила людей” або що імперії - це історично не дуже погано, а навпаки. Також, імхо, є щось епохальне у думці, що наукову революцію та сучасний прогрес спричинило те, що декілька сотень років тому люди нарешті визнали самі перед собою: “Ми не знаємо природи. Давайте дізнаватись”. Нібито очевидно та просто? Але для цього усвідомлення свого невігластва знадобилися тисячоліття. Й усвідомлення свого незнання виявилось однією з найбільш цінних ментальних звичок.
На мій погляд, цю книгу треба вводити в обов’язкову до прочитання програму в старших класах школи. Саме через світогляд. Також її було б корисно почитати абсолютно всім політикам та іншим людям, що приймають впливові та масштабні рішення. Я б сказав навіть, що, якщо б вибирав людей, з якими робити спільні справи чи ділити частину життя, то ця книга була б однією з таких, що можуть відсіяти або зблизити мене з іншими. В общєм, всім бігом читати. Буде легко і кльово. Гарантую. :)
