Даниэл Канеман. Думай медленно… решай быстро

Daniel Kahneman. Thinking, Fast and Slow.

“Если вы можете в этом году прочитать лишь одну книгу - читайте эту!” - именно такой отзыв оставлен обозревателем одного из крупных газетных изданий Канады. Эта фраза мне показалась слишком выпяченной и рекламной, когда я брался за чтение книги Даниэля Канемана “Думай медленно… решай быстро”, но теперь, после прочтения, я готов ее рекомендовать всем примерно в таком же стиле.

Даниэль Канеман - это психолог, получивший Нобелевскую премию по экономике за “внедрение идей из психологических исследований в экономическую науку, в особенности в контексте формирования людьми оценочных суждений и принятия решений в условиях неопределенности”.

Но книга “Думай медленно… Решай быстро” совсем не про экономику. Она про людей. Про то, как люди на самом деле оценивают реальность, формируют суждения и мнения, как они принимают решения. Канеман проанализировал данные о массе различных поведенческих экспериментов, проведённых как его группой, так и психологами по всему миру с целью выяснить, как на самом деле люди ведут себя. Выяснилось, что мозг людей отнюдь не рационален в принятии решений и оценке ситуаций, он часто действует по некоторым внутренним полуавтоматическим схемам, видимо, заложенным эволюцией для наилучшей приспособленности и решения задач выживания всего вида в среднем. Как оказалось, есть масса различных ситуаций, когда решения людей необъективны, неразумны, нерациональны, и это иногда даже не может быть исправлено тренировкой или образованием, или осознанным желанием действовать рационально… Выявлен ряд систематических ошибок мышления, которые, по видимому, являются просто нашей биологической особенностью. Мы такие, как мы есть, а какие именно - книга дает обширную почву для размышлений на эту тему.

Есть ситуации, когда решения большинства людей зависят от порядка, в котором им подается информация, от совершенно не имеющей отношения к вопросу цифры или слова, которые они случайно увидели за пару минут до этого. Когда люди идут на риск, а когда стараются поступать в соответствии с “лучше синица в руках…”? Как мышление даже людей, натренированных математике и статистике, в некоторых ситуациях успешно игнорирует факты и подвержено ошибкам? Как мы все часто отвечаем не на заданные вопросы, а на выдуманные, просто потому, что нам думать о другом легче или нас интересует другая тема? В зависимости от каких факторов люди чувствуют себя счастливыми, а в зависимости от чего - довольны своей жизнью (это два совершенно разных вопроса и ответа)?

Вот, кстати, для затравки, рассказ Канемана про разные виды счастья на конференции TED.

Итак, мышление людей имеет устойчивые особенности, которые приводят в ряде ситуаций к ошибкам в оценках и принятии решений. Про это полезно знать и пытаться лучше понимать себя. Это можно использовать (и используется) в корыстных целях, склоняя людей к тем или иным решениям. И это, наконец, можно использовать на уровне управления, обеспечивая более честную среду для принятия решений людьми или просто подталкивая людей к рациональным решениям… Советники по поведенческой экономике и психологии уже внедрены в правительствах США, Великобритании, Южной Кореи… В США уже есть примеры изменений в законодательстве, запрещающие некоторые манипуляции людьми в коммерческой среде, основанные на ошибках мышления из исследований Канемана и других психологов.

Эта книга может дать пищу для размышлений на массу почти бытовых ситуаций, может дать некую удобную терминологию для разговоров на тему и может крайне стимулировать интерес к мозгу и особенностям человеческого мышления в целом. В общем, крайне рекомендую.

Бесполезность тренажёров мозга

На сегодняшний день рынок различных тренажёров мозга (digital brain health market) учебных, лечебных и игровых программ - оценивается в более 1 млрд. долларов. Создатели подобного рода программ часто утверждают, что регулярные тренировки с их помощью способствуют общему развитию интеллекта и когнитивных способностей. Свежее исследование, опубликованное в октябре 2016 года в журнале "Psychological Science in the Public Interest", даёт веские основания полагать, что это неправда. Что большинство тренажёров мозга, по всей видимости, развивают лишь способность успешно проходить эти самые тренажёры, а на интеллект в целом и на успешность в других задачах или сферах деятельности не влияют.

Тренажёры мозга, как правило, базируются на гипотезе, что, тренируя некие навыки на одних задачах, мозг получит развитие, которое даст эффект при решении других задач - или более сложных, или из другой сферы деятельности. То есть, например, что тренировка запоминания синтетических картинок улучшит запоминание стихов или жизненных ситуаций, улучшит память “в целом”. Или, например, что игра в шахматы значительным образом развивает мозг и развивает стратегические и управленческие навыки. Или, например, что тренировка счёта по разным методикам улучшит аналитическое мышление или способность к восприятию абстракций.

Авторы опубликованного мета-исследования проанализировали около полутора сотен научных работ по теме и сделали вывод, что на сегодняшний день отсутствуют данные о связи между синтетической тренировкой мозга различными методиками и общим уровнем интеллекта и когнитивных способностей.

Таким образом, по всей видимости, все развивающие или лечебные специфичные методики тренировки мозга не сильно влияют на способности в целом, и на сегодняшний день не существует рациональной причины уделять им много времени с ожиданием какого-либо широкого эффекта.

Забавно, что на самом деле существует выявленная взаимосвязь между результатами тестов интеллекта (например “Raven's Progressive Matrices”) и реальной успешностью людей в жизни. То есть умный человек, как правило, хорошо решает тесты и головоломки. После чего, видимо, многие люди сделали типичную ошибку “correlation is causation” - ошибочно посчитали, что, если специально тренировать успешно решать тесты и головоломки, таким образом мы получим умных людей. Это неявное предположение, из-за которого, наверное, и возник этот миллиардный рынок, оказалось ошибочным. Видимо, это и приводит сейчас к противоречивым отношениям к головоломкам при приёме на работу - появляется все больше людей, которые специально натренированы на их решение, и поэтому для них такого рода проверка не позволяет сделать вывод об уровне общего развития и адекватно предсказать успешность, хотя для людей, которые специально в этом не тренировались - это действительно индикатор.

1. Do “Brain-Training” Programs Work?
2. Market Intelligence: Digital Platforms for Brain Training and Cognitive Assessment

4х40 - Збірка завдань з математики для дітей

Збірка завдань з математики для дітей молодших класів від мене та Valentyna Merzhyievska. У книгу зібрані завдання, які пропонувалися дітям протягом навчання у проекті БеркоШко з 1 по 4 клас (2011–2014).

Книжечка є вільно та безкоштовно розповсюджуваною - завантажуйте, використовуйте, займатеся з дітьми. Якщо вам більш до вподоби паперова версія, будь-ласка, придбайте її через наш сайт - цим ви висловите матеріальну вдячність авторам.

Подяка за участь у роботі над цим виданням Yulia Ponomariova та Valeria Kutz.

http://alexandervpetrov.github.io/book.4x40/

Освіта: прагнення та очікування батьків

Батькам слід вчитися краще узгоджувати свої прагнення щодо освіти власних дітей зі своїми реальними очікуваннями від їх освітніх досягнень. Для розвитку дітей надзвичайно корисно прагнути їхніх досягнень і ставити перед ними цілі, але важливо не вимагати аж занадто багато, більше, ніж діти реально можуть досягти. Очевидне твердження, так? Мені завжди подобається, коли досліджують нібито очевидні речі й або спростовують їх, або, як в цьому випадку, підтверджують та надають виважене і точне (наукове) підґрунтя.

Саме вимірюванню впливу прагнень та очікувань батьків на успішність дітей в математиці присвячено свіже дослідження Don't Aim Too High for Your Kids: Parental Overaspiration Undermines Students' Learning in Mathematics (за посиланням анотація, повний текст статті легко гуглиться).

За останні десятиріччя було проведено ряд досліджень, які виявили взаємозв'язок між успішністю дітей в освіті та прагненнями їхніх батьків - у сім'ях, де батьки прагнули та очікували від дітей кращих результатів, діти краще навчалися. У Великобританії, наприклад, як наслідок, зробили цілу інформаційну програму серед населення, щоб батьки більше мотивували своїх дітей на досягнення. Але всі ці дослідження мали ті чи інші недоліки: 1) не розглядали зміну успішності дітей у часі в залежності від ставлення батьків; 2) не розрізняли відношення прагнення та очікування; 3) аналізували на малих даних, на статистично малих кількостях дітей. Імовірно, це перше дослідження, позбавлене цих недоліків.

Група науковців проаналізувала дані щодо більш ніж 3500 дітей, еволюції їх математичних досягнень з 5 по 10 клас в школах Німеччини (також потім повторили аналіз для групи дітей в США). Окрім тестів з математики та тестів на когнітивні здібності для дітей, проводили регулярне опитування їх батьків - пропонували поставити дві оцінки. Перша оцінка пов’язана з твердженням “Ми хочемо, щоб наш син (донька) отримав таку оцінку” та вимірює прагнення (aspiration) батьків щодо успішності дитини. Друга оцінка відповідає на “Ми віримо, що наш син (дочка) може отримати таку оцінку” - це є виміром очікування (expectation) батьків щодо успішності своєї дитини.

Що виявили?

1. Існує залежність між підвищенням прагнень батьків та майбутнім підвищенням успішності дитини. Хотіти від дітей успішності та ставити дітям цілі - це покращує досягнення дітей. Взаємозв’язок між прагнення батьків і успішністю дітей працює в обидва боки у часі. Батьки прагнуть - і діти потім покращують результати. І навпаки, якщо діти покращують результати, то часто батьки починають прагнути більшого. :)

АЛЕ

2. Різниця між прагненнями батьків та їх реальними очікуваннями має негативний вплив на подальшу успішність дітей. Ситуація, коли батьки “хочуть” від дитини більше, ніж “очікують”, статистично значимо призводить до погіршення успішності.

Також виявили цікавий факт, що більш негативний ефект такі завищені прагнення мають у дітей з більш елітних шкіл, де середовище і так більш конкурентне та з високими вимогами. А у школах більш низького рівня освіти і вимог це негативне явище не так виражене.

Тож бажайте своїм дітям досягнень, плекайте своє прагнення, щоб діти були успішними, але оцінюйте його реалістично, узгоджуйте з можливостями дитини в даний момент.

Роберт Чалдіні. Психологія впливу

Robert B. Cialdini. Influence: The Psychology of Persuasion.

Прочитав "Психологію впливу" Роберта Чалдіні. У повсякденному житті люди, як і будь-які тварини, часто приймають рішення "на автоматі", не особливо задумуючись чи аналізуючи всі фактори і ретельно видділяючи важливі фактори від сторонніх. У тваринах це інколи доходить до повного автоматизму - як-от реакція індички лише на певний звук викликає в неї поведінку матері. У людей це трошки складніше, але все одно за декілька десятків років різних дослідів і поведінкових експериментів накопичилося чимало інформації про те, як певні зовнішні фактори майже автоматично змушують людей зсувати їхню точку зору, вподобання чи прийняття рішення в той чи інший бік. Зазвичай, така автоматичність добре працює у більшості побутових випадків, але у сучасному світі ці особливості психіки людей почали використовувати заради впливу. Чи хочуть продавці змусити більше людей купити певний товар, чи хоче хтось нам сподобатись, чи телевізійні редактори хочуть викликати певні емоції в аудиторії... Китаці, наприклад, успішно змінювали світосприйняття у полонених американців, викликаючи в них добре ставлення до комунізму і засудження своєї власної країни, за допомогою певних простих методик.

Книжка розглядає шість особливостей поведінки людей при прийнятті рішень, які, на думку автора, є основними засобами впливу на людей, що використовуються в сучасному світі: 1) правило взаємного обміну - нав'язуючи подарунок, ми змушуємо людину відчувати зобов'язання; 2) тяга людей діяти послідовно і не змінювати своїх рішень, навіть якщо це нераціонально; 3) соціальний доказ - люди звикли вважати правильною поведінку більшості; 4) вподоба - люди, що нам подобаються, мають більший вплив на наші рішення; 5) вплив авторитету - важко опиратися впливу людей, що здаються авторитетними; 6) дефіцит - люди часто нездатні приймати раціональні рішення в умовах жорстких обмежень або конкуренції.

Мені книжка здалася цінною, її зміст мені вважається цінним для ознайомлення для будь-якої людини сучасного світу. Але є й певні недоліки. Імхо, вона написана в занадто популярному стилі, автор явно пожертвував точністю і виваженістю формулювань заради легкості й доступності тексту для широкої аудиторії... Або просто у психологів так прийнято. :) Там доволі часто зустрічаються категоричні висновки щодо глибинних мотивів поведінки або якісь рекомендації у чітких формулюваннях, коли, імхо, на це немає підстав... Декілька разів мені здалося, що я зловив автора на логічних помилках типу заміщення простої схожості явищ причинно-наслідковим зв'язком... Особисто мені здається, що книжку не варто занадто серйозно сприймати як чітку рекомендацію для дій, як інструкцію. Але цілком однозначно книжка є вартою уваги, перш за все, описом багатьох прикладів, поведінкових експериментів і досліджень - оце, на мій погляд, дійсно цінно - знати про світ, в якому живеш, і про людей, з якими живеш. Набір прийомів та експериментів, що описані в книжці, корисно тримати в голові - мені здається, це може допомогти приймати рішення і поводитися більш раціонально й мудро.

Стивен Строгац. Удовольствие от Х

Steven Strogatz. The Joy of X: A Guided Tour of Math, from One to Infinity.

Якщо метою Стівена Строгаца при написанні книжки "Удовольствие от Х" було зацікавити пересічного читача математикою, то, на мій погляд, він блискуче впорався із завданням. Від наочного розуміння арифметичних законів - те що вчать у 1-2 класах звичайної школи - до уявлення про найкоротші траєкторії польоту літаків на земній кулі, прикладів імовірностей і статистики і до глюків із поняттям нескінченності - теми, які в нас у школах чомусь майже не чіпають. По кожній з тем надзвичайно вдало підібрані приклади застосування - і математика стає такою, як вона має бути: не сухою надуманою формальною системою, а інструментом прозріння в прикладних життєвих ситуаціях.

І хоча особисто я, як людина з фізмат освітою, з точки зору чисто математики нічого нового не дізнався, хіба що за виключенням застосування груп до виведення правила як перевертати матрац ;), але мені як вчителю було дуже цікаво і повчально слідкувати за думкою автора і його прикладами на ту чи іншу тему. Подібні книжки, імхо, мають бути настільними "бібліями" для шкільних вчителів математики від першого по останній класи, щоб знати, як показувати красу предмету дітям і зацікавлювати їх у предметі. Також дуже цінним є те, що по кожній з тем у примітках до основного тексту наведено цілу купу посилань для поглибленого як вивчення, так і подальшого зацікавлення наукою.

Стивен Вайнберг. Объясняя мир: Истоки современной науки

Steven Weinberg. To Explain the World: The Discovery of Modern Science.

Книгу "Объясняя мир: Истоки современной науки", на мій погляд, треба прочитати кожній людині, що бажає зрозуміти науковий погляд на світ і як він виник. Книга пропонує опис історичного періоду від перших геометричних відкриттів древніх греків до виникнення сучасної науки у часи Ньютона. Так, з дуже багатьох позицій некоректно казати про існування науки до Ньютона. Опис Стівена Вайнберга мені видався дуже цінним, в першу чергу, своєю надзвичайною виваженістю, відсутністю будь-якого захоплення авторитетами та історичними постатями чим, імхо, явно страждають більшість підручників, університетських курсів і просто істориків, філософів та людей інших професій. Добре продемонстрована недолугість та певна примітивність думок, поглядів на світ і методів його пізнання людей античності і середньовіччя порівняно із сучасністю. І це тільки підкреслює, який важкий ментальний шлях пройшло суспільство через багато поколінь, щоб придумати сучасний метод пізнання. Так історично склалося, що наука виникла на перетині фізики, математики й астрономії, саме тому більша частина книжки ілюструє еволюцію думок людей на цих прикладах. В інші сфери нашого життя наука прийшла пізніше... Як, наприклад, в біологію, повільно, після Дарвіна, і повністю - лише з генетикою... Чи в медицину - лише, мабуть, ближче до середини ХХ сторіччя. Але сам (науковий) метод пізнання світу не залежить від сфери застосувань, виник з теорією гравітації Ньютона, і книга дає непогане уявлення про нього. В цілому дуже легко читається, за виключенням хіба що невеличких детальних пояснень древніх астрономічних моделей, всі технічні деталі і формули для зацікавлених винесені в окремий розділ в кінці книги. В общєм, дуже рекомендую. На мій погляд, саме подібними до таких книжок мають бути шкільні чи університетські підручники з історії.